І сміх, і гріх....

|20090304|від Альфа|

О 6-й годині так хочеться спати
І сни всі приходять в цю мить.
Вставай, Українцю, вставай, дорогенький,
Москаль вже годину не спить!

Хоч жіночка поряд, пухка і тепленька, -
У пазусі стільки добра!
Вставай, Українцю, вставай, дорогенький,
Давно вже вставати пора!

Горілочка з перцем, ковбаси і сало -
Для тебе нічого не жаль.
Вставай, Українцю, вставай, дорогенький,
Давно вже поснідав москаль!

Уже Президент із дітьми на Говерлі,
Вже Юля косу заплела.
Вставай, Українцю, вставай, дорогенький,
Вперед на великі діла!

Вже Шуфрич прокинувсь, а з ним і Вітренко -
Все думають: де ще сернуть?
Вставай, Українцю, вставай, дорогенький,
На битву за праведну путь!

Уже Янукович зове нас до раю,
Де будем ми всі - пахани.
Вставай, Українцю, вставай, дорогенький,
Поки ще не вкрали штани!

Вставай, Українцю, вже годі дрімати,
Пора вже, бо хай йому грець!
Нікому себе не дамо об'.......
Бо буде Вкраїні пи...ць!
Враження від поїздки на Україну

|20081123|від Чорного| Немає добра ні правди ні в лівих ні в правих корупція роз'їла народ...

Закордонними вітрами відбілило голову
Чужина годує й гріє і за всі роки
Пам'ятаю бідність вдома, із самого молоду
Повертаюся додому й знову бачу, ти
Стоїш Матінко - Вкраїно, тихенько схилилась
В руці білая хустинка, а в ній копійки
Діти в Київ від'їжджали, ти за них молилась
А вони тебе забули, за всі ці роки
На словах кричали й били в груди кулаками
Усе зробимо для неньки, для своїх людей
Як все було так й лишилось словами, словами
Стоїть стара мовчазливо, стоїть, а за ней
За нею двері до під'їзду, що смердить мочею
Квартири де, як на зло літом, і нема води
Лежить дорога - яма в ямі, лежить перед нею
Куди по ямах твоїх рідна, можу я піти?
Піти правди пошукати? Де її шукати?
Нема правди межи людом - померла давно
Замість неї з міста в місто полізла проказа
Ненаситна, хабарниста - кабінетне зло.
Без грошей не сунь і носа, до них через двері
Ти лише кусок болота, якщо без грошей
Росте багатство не на ниві, росте на папері
Зідруть шкіру із старого, зідруть із дітей
Відкрито й нагло і без встиду, ніщо нетурбує
Схаменіться люди, люди бо буде біда
Проклянуть вас Небеса і горе вам буде
І стечуть маєтки ваші як тече вода
Як здоров'я вас залишить і піде світами
Друзі всі фальшиві ваші, плюнуть і підуть
Без грошей ви лиш болото, а були панами
Пси бездомні на помийці, хліб вам відберуть
Розірве крик пітьму ночі, вашої розпуки
А було все ситно й тепло, усе це було
Піднесете в небо очі, піднесете руки
Але небо вночі чорне, невидно його...
Колись

|19981130|від Макса|

Коли мене вже тут не буде,
Можливо, пожалкують люди,
Про те що душi їх сутулi
Уперто вiщих слiв не чули

Можливо, соромно їм стане
За всi тi пустки i тi рани,
Що в спадщину вони лишали,
Як пiсля вражої навали

I усвiдомлять вони, може,
Що далi жити так негоже,
Що конче необхiднi змiни
В забутiй Богом Українi

Вони замисляться й, можливо,
Десь мiж думками стрiнуть диво
I iнший свiт крiзь iншi очi
Слiпцi узрiють серед ночi

I плазунiв iдеї сила
Пiдiйме, мов Iкара крила,
Усуне будь-якi завади
I створить нацiю iз стада

Народ вiдчує силу злуки
I вiзьме долю в свої руки
I з попелища, iз руїни
Моя зведеться Україна

I пiд вiкном небес блакитi
Там зажовтiє рясно жито,
Добром наповниться скарбниця,
Добро осяє душi й лиця

I стано раптом зрозумiло,
Що все змiнило праве дiло,
I впевненiстю стане вiра,
Що поруч люди, а не звiрi

I прийде гордiсть i повага,
I до життя безмежна жага
Прокинеться в душi народу
I свiт побачить там породу

Там шануватимуть людину,
Бо бiльш нiхто не вдарить в спину,
Й душею там всi будуть юнi,
Бо в душу бiльш нiхто не плюне

Я знаю - пiзно ачи рано,
Але цей день таки настане
I на свiтанку пiсля ночi
Здiйсняться цi слова пророчi

I буде свято, й будуть квiти,
I будуть там щасливi дiти
Там буде все, завжди i всюди,
Тiльки мене, на жаль, не буде